«Архітекторка дитячих душ»: як будувати простір щасливого дитинства

Наша нова героїня - Тетяна Шишенко, яка за освітою архітектор, за покликанням — психолог, а сьогодні вона багатодітна мати, яка будує не будинки, а середовище для щасливого дитинства.

У 2019 році Тетяна відкрила в м. Рівне англомовний садочок Peekaboo — простір, де діти вивчають англійську через гру, співають гімн щоранку, малюють картини про мир для міжнародних конкурсів і вчаться говорити про складні речі без страху.

Тут військові приходять до дітей не лише як герої, а як люди, про яких важливо знати й яких важливо розуміти. Тут дівчатка приміряють корону міжнародного конкурсу краси, а вихователі пояснюють серйозні теми через казки, мультфільми та турботу.

Ми поспілкувались з засновницею Peekaboo про дітей під час війни, англомовне середовище, сучасне батьківство, емоційний інтелект, конкуренцію в приватній освіті та про те, чому навіть дорослим важливо не втрачати свою внутрішню дитину.



Пані Тетяно, ми з вами знайомі вже багато років, ще з 2022-го. Давайте ще раз повернемося до початку. Що стало головним поштовхом до відкриття дитячого садочка Peekaboo? І в якому році це було?

У 2019 році ми відкрили садочок. Поштовхом стало, звісно, народження власних дітей і непереборне бажання забезпечити їх якісною дошкільною освітою, міцним фундаментом розвитку. Адже саме в дошкільному віці мозок дитини розвивається на 98%, і саме ці знання хотілося втілити в розвиток своїх дітей.

Також власні діти відкривають якісь приховані таланти. Так сталося і зі мною. Креативність і творчість завжди були в мені, але саме після народження дітей мені дуже почало подобатися займатися з ними розвитком, спостерігати, як це впливає на них, як їм цікаво пізнавати світ.

І з’явилося бажання це масштабувати та ділитися з іншими батьками — щоб діти досліджували світ у цікавій, ігровій та водночас навчальній формі.

Дошкільна освіта ж не була вашим основним фахом?

За першою освітою я архітектор, за другою — психолог. І зараз я вже жартома називаю себе “архітектором дитячих душ”. У цій професії поєдналося все, що мені подобається: любов до дітей, творчість, креативність і знання іноземної мови.

Наш садочок має свою родзинку — англомовність. Це англомовне середовище, можна навіть сказати — білінгвальний садочок. Діти знайомляться з англійською мовою в ігровій формі, через середовище, через щоденну комунікацію.

І це теж стало важливим фактором відкриття садочка — хотілося, щоб якомога більше дітей вивчали іноземну мову змалку. Адже зараз англійська є дуже актуальною для нас. Ми рухаємося до Європи, і англійська поступово стає обов’язковою частиною освіти.

У нас англійська присутня щодня — понад 50% часу. І саме через це середовище діти дуже швидко запам’ятовують мову, буквально як губки все вбирають.

Коли ви тільки відкривалися, чи був попит саме на англомовний садок?

Так, батьки дуже зацікавлені. Особливо молоді прогресивні батьки — люди з ІТ-сфери, молоді підприємці. Вони цілеспрямовано обирають наш англомовний садочок, щоб дитина розвивалася гармонійно і мала цей англомовний аспект уже з раннього віку.

Сьогодні ринок приватної дошкільної освіти дуже конкурентний. Що ви робите принципово інакше? Чим Peekaboo відрізняється?

Насамперед — англомовністю. У Рівному ми єдиний англомовний садочок, і це нас однозначно вирізняє.

Окрім цього, це творчість і креативність. Усі наші заняття спрямовані на розвиток творчості у дітей, адже саме через творчість вони виражають свої емоції та світосприйняття.

Також ми організовуємо дуже багато цікавих зустрічей. До нас приходять військові, письменники, різні цікаві особистості. Нещодавно, наприклад, у нас була наша українська красуня з конкурсу краси Mrs European Nations.

Окрім цього, ми часто організовуємо екскурсії. Навіть попри війну, звісно, з урахуванням усіх безпекових моментів. Ми їздимо в бібліотеки, піцерії, де діти самі створюють піцу, на ферму альпак, каталися на конях. Максимально урізноманітнюємо перебування дітей у нашому садочку.

Ви згадали, що у вас в гостях була представниця конкурсу краси. Розкажіть більше про цю зустріч.

У минулому році нас відвідала Марʼяна Садовник — businesswoman, багатодітна мама трьох дітей, яка представляла Україну на міжнародному конкурсі краси Mrs European Nations. Вона стала однією з переможниць і отримала титул Mrs European Nations Petite 2025. Цей конкурс є європейським відбірковим етапом перед світовим конкурсом Mrs. Globe, який відбудеться у червні 2026 року у США.

Насправді це була дуже цікава і незабутня зустріч. Мабуть, кожна дівчинка в дитинстві мріє бути принцесою чи королевою. Але ця зустріч була не лише про красу. Марʼяна приїжджала до нас із важливою місією — ще раз привернути увагу до теми впливу війни на дітей.

Наші вихованці малювали малюнки про мир, свої мрії та закінчення війни. І саме ці дитячі малюнки були використані як принти на сукні, в якій Марʼяна представляла Україну на міжнародному конкурсі.



Пізніше вона повернулася до нас уже після конкурсу — у цій самій сукні. Для дітей це було надзвичайно емоційно: дівчатка приміряли корону, фотографувалися, спілкувалися з нею. Це був дуже теплий, натхненний момент, який запам’ятався і дітям, і нам дорослим.

Мені здається, такі зустрічі дуже важливі, адже вони показують дітям, що навіть через творчість можна говорити зі світом про важливе. Ми також регулярно запрошуємо військових. У нас у садочку є прапор із підписами військових, нам дарують шеврони. Ми проводимо збори допомоги.

Нас відвідував військовий з ампутацією і говорили з дітьми про таку серйозну тему, як люди з особливими потребами, люди на кріслах колісних. Діти вже бачать їх на вулицях і мають розуміти, що відбувається та як правильно поводитися з такими людьми.

Ми надзвичайно вдячні нашому герою-військовому, який розповів дітям про свій досвід, показав свій протез, дозволив дітям доторкнутися до нього. Перед цим ми також показали дітям короткий психологічний мультфільм, щоб екологічно підвести їх до цієї теми.

Усі такі серйозні теми ми намагаємося подавати дуже обережно і зрозуміло для дітей — через розмови, мультфільми, пояснення та живий досвід.

Які рішення у вашому садочку з’явилися саме через війну?

Це, звісно, “хвилина мовчання” і гімн. Наш день у садочку починається з прийому дітей, а о дев’ятій годині ми всі разом проводимо хвилину мовчання, після цього звучить гімн. Діти вже прекрасно знають його напам’ять, кладуть руку на серце. Це дуже щемливі моменти.



Також у нас стало більше патріотичних занять і тем для обговорення. Попри те, що садочок англомовний і ми використовуємо багато закордонних практик, патріотичний компонент для нас теж дуже важливий. І самі батьки просили більше цього додавати, адже діти — українці, навіть якщо вони навчаються в англомовному середовищі.

Як ви відчуваєте: діти сьогодні живуть у стресі?

Звичайно, це стрес. Навіть попри те, що наш регіон більш віддалений від лінії фронту, тривоги діти все одно чують. Серед батьків наших вихованців є військові, тому діти прекрасно розуміють, що відбувається.

Тривоги, вибухи — усе це впливає на дітей. Але, звісно, рівень стресу тут інший, ніж у дітей на прифронтових чи окупованих територіях.

Як на вашу думку, що сьогодні важливіше: навчити дитину читати чи навчити справлятися зі стресом?

Я вважаю, що вміння справлятися зі стресом сьогодні потрібне всім — і дітям, і дорослим. Причому не лише у країнах, де є війна. Емоційний інтелект не менш важливий, ніж академічні знання. Але водночас не можна забувати про підготовку до школи. Йдеться не лише про читання чи письмо, а й про соціальні навички, комунікацію, психологічну готовність до школи.

Сучасний темп життя дуже швидкий, діти отримують величезну кількість інформації. І коли дитина приходить у клас, де 30 учнів і один вчитель, їй буде складно без базових навичок читання, письма чи лічби.

Тому тут важливий баланс: і емоційна стійкість, і підготовка до школи. І батьки також мають допомагати дітям із цим, навіть попри те, що інколи підтримка потрібна й самим батькам.

Як проходить день дитини у Peekaboo?

День у садочку починається зі спільних ранкових ритуалів — хвилини мовчання, гімну та календаря погоди англійською мовою. Діти мають свої маленькі “відповідальні ролі”, що допомагає їм вчитися самостійності та лідерству.

Протягом дня проходять інтегровані заняття розвитку: англомовні активності, творчість, логіка, математика, підготовка до письма та активні ігри. Після занять діти проводять час на свіжому повітрі, а після обіду — відпочивають у своїх вігвамах під казки або релакс-музику.

У другій половині дня старші дітки займаються підготовкою до школи, а молодші мають музику та час для вільної гри. І саме цей час діти дуже люблять, адже можуть спілкуватися між собою, вигадувати сюжетні ігри та просто бути дітьми.

Розкажіть більше про англомовне середовище. Які методики ви використовуєте?

У нас комунікативна методика з акцентом на розмовну мову. Ми використовуємо флеш-картки, мультимедіа, англомовні зарядки, короткі тематичні мультфільми англійською мовою.

Також використовуємо методику TPR — Total Physical Response, коли дитина повторює слова та фрази через рухи й дії. Це дуже добре працює для активних ігор.

Наші вихователі — філологи, вони володіють і українською, і англійською мовами. І дуже важливо, що вони вміють балансувати це середовище. Наприклад, коли дитина тільки проходить адаптацію і ще не знайома з англійською, ми максимально мінімізуємо стрес. Вона поступово звикає до мови через середовище, мультимедіа, заняття.

Але всі питання безпеки чи емоційної підтримки ми, звісно, пояснюємо українською мовою.

Які результати ви бачите у дітей через кілька місяців у такому середовищі?

Саме для цього ми щороку проводимо індивідуальне тестування дітей. Воно триває приблизно 15–20 хвилин і охоплює усне мовлення, письмо та різні напрями розвитку.

Результати ми передаємо батькам — і письмово, і у форматі відео. Також проводимо індивідуальні зустрічі з батьками. Ми не проводимо загальних зборів, тому що не бачимо в них ефективності й враховуємо педагогічну етику.

Кожні батьки хочуть почути саме про свою дитину. Тому на зустрічі ми говоримо про сильні сторони дитини, що варто підтягнути, показуємо результати тестування. Присутні всі спеціалісти, які працюють із дитиною.

І результати справді дуже хороші. Це величезна мотивація і для вихователів, адже вони бачать результат своєї праці. Нам навіть один тато розповідав, що коли додому приходять родичі чи друзі, то жартують: “Ми гірше знаємо англійську, ніж ваша дитина”.



І для батьків це дуже цінно. Коли дитина починає говорити перші слова англійською вдома — вони щасливі й розуміють, за що платять кошти, адже садочок приватний.

Чи були у вас рішення, які з’явилися через потребу “працювати по-новому”?

Я вважаю, що будь-який підприємець має постійно впроваджувати нові рішення. Час не стоїть на місці, постійно з’являються нові виклики, тому бізнес має розвиватися.

Одним із таких рішень стало впровадження платформи ELIIS для управління садком. Я як керівник шукала систему, де буде зручно зібрана вся інформація про садочок: меню, фото, звіти, комунікація з батьками. Для мене було важливо, щоб батьки бачили, чим займаються їхні діти, а вихователі могли швидко наповнювати платформу інформацією.

Також у нас є авторська навчальна програма, за якою ми працюємо. Ми самостійно прописуємо тематичні тижні, заняття, розвиткові блоки.

І в планах є створення власної ігрової платформи або авторських посібників для дітей. Хотілося б, щоб у кожної дитини був свій посібник на рік, у якому вона працює, а потім забирає його додому як результат свого розвитку. Мені здається, це був би вже зовсім новий рівень — створити власний продукт саме під нашу програму та підхід.

Як, на вашу думку, гаджети та сучасний цифровий світ вплинули на дітей і їхній розвиток?

Я однозначно бачу, що діти сьогодні інші — і значною мірою це пов’язано з цифровим середовищем. Якщо порівнювати з нашим дитинством, тоді не було гаджетів і комп’ютерів, і ми більше часу проводили на вулиці, в активних іграх та живому спілкуванні. Сьогодні у дітей значно більше інформаційних можливостей, і це формує інший тип розвитку.

Я не вважаю гаджети чимось виключно негативним — навпаки, вони можуть бути корисним інструментом для навчання і розвитку. Але ключове тут — баланс. Усе має бути дозовано та контрольовано.



І дуже важливо, щоб і батьки, і вихователі спільно формували культуру користування цифровими технологіями — щоб це було усвідомлено, корисно і не перевантажувало дитину інформаційно.

Ви активно впроваджуєте нові можливості для розвитку садочка — як у приватному секторі, так і в межах державних програм. Раніше ви вже користувалися грантовою підтримкою, а зараз долучилися й до програми «єЯсла». Як думаєте, чому багато садочків досі не наважуються працювати з цією програмою?

Думаю, головна причина в тому, що програма «єЯсла» ще досить нова. Вона з’явилася лише цього року, тому багато садочків поки не до кінця розуміють механізм її роботи й просто побоюються нового формату. Ми ж вирішили спробувати, бо завжди відкриті до можливостей розвитку — як для бізнесу, так і для батьків. І можу сказати, що програму вдалося оформити швидко, а сама система працює досить добре.

Я загалом раджу підприємцям не боятися державних чи грантових програм. У моєму житті гранти неодноразово відкривали нові можливості: ще під час навчання в університеті я отримала грант на навчання за кордоном, а згодом — грант уже на розвиток бізнесу. Усі умови були успішно виконані, і це стало хорошим досвідом для розвитку справи.

Тому, як на мене, підприємець — це людина, яка готова пробувати нове, ризикувати й терпляче працювати заради результату.

Які були ваші аргументи, чому ви вирішили це спробувати?

Для нас головним аргументом було те, що ця програма справді допомагає мамам швидше повернутися до роботи й водночас забезпечити дитині якісне середовище для розвитку. Більшість державних садочків не приймають діток до двох років, а багато мам уже після півтора року дитини хочуть повертатися до професійного життя. І саме «єЯсла» дає їм таку можливість.

Держава компенсує значну частину вартості приватного садочка або послуг няні. Наприклад, якщо вартість садочка становить 11 тисяч гривень, а компенсація — 8 тисяч, то для батьків це вже зовсім інше фінансове навантаження. При цьому мама може працювати, розвиватися професійно й отримувати дохід. Тому, як на мене, це дуже правильна й вигідна ініціатива для всіх сторін: для батьків, для дітей, для садочків і загалом для держави.

А які є складнощі у цієї програми, на вашу думку? Чи вже стикалися з якимись труднощами?

Певні труднощі, звісно, є, адже програма ще нова. Я чула від деяких мам про затримки з виплатами. Водночас можу сказати і про власний досвід: я сама скористалася цією програмою як мама й отримала компенсацію досить швидко — приблизно за два тижні.

Тому загалом сам процес оформлення, на мою думку, є нескладним і зрозумілим. Але в окремих випадках можуть виникати додаткові нюанси — наприклад, у сімей зі статусом ВПО, де можуть бути особливості з документами чи реєстрацією місця проживання. Попри це, батьки активно цікавляться програмою, ставлять запитання, і я бачу, що для багатьох сімей це справді хороша підтримка та додаткова можливість.

У вас збільшилась кількість дітей завдяки цій програмі?

Ми лише нещодавно відкрили ясельну групу — фактично місяць тому, тому поки ще рано говорити про глобальні результати. Але ми вже бачимо хороший запит від батьків саме на формат для найменших діток.

Не всі сім’ї користуються програмою «єЯсла», але навіть без неї мами активно цікавляться такими групами, адже багато хто хоче повернутися до роботи раніше й шукає якісне середовище для дитини.

Наймолодшій нашій вихованці зараз лише рік і три місяці. Хоча ми анонсували набір із півтора року, усе дуже індивідуально, тому що кожна дитина має свій темп розвитку та адаптації.

І ми бачимо, що навіть такі малюки досить добре адаптуються до садочка, а батьки залишаються зацікавленими та відкритими до такого формату.

Що б ви порадили керівникам садочків, які поки вагаються, чи долучатися до програми «єЯсла»?

Я б порадила не боятися нових можливостей і бути відкритими до змін. Будь-яка нова програма — це насамперед шанс для розвитку та додаткова перспектива для бізнесу.

Навіть якщо програмою скористаються не всі батьки, завжди будуть сім’ї, для яких це стане справді важливою підтримкою та можливістю віддати дитину в якісний садочок раніше. Тому, як на мене, такі ініціативи варто пробувати, аналізувати й використовувати на користь і батькам, і самому закладу.

Як на вашу думку, чого сьогодні не вистачає дошкільним закладам в Україні?

На мою думку, сьогодні одна з головних проблем у сфері дошкільної освіти — нестача спеціалістів. Це пов’язано і з війною, і з виїздом людей за кордон, і, звісно, з рівнем заробітної плати у сфері.

Також відчувається й зменшення кількості дітей, адже багато сімей були змушені виїхати з країни.

Окрім цього, дошкільним закладам часто не вистачає стабільності та відчуття безпеки — як організаційної, так і фінансової. І, як на мене, саме ці фактори сьогодні є одними з ключових викликів для сфери.

Як ви вважаєте, чи готовий ринок сьогодні конкурувати якістю, а не лише ціною?

Я впевнена, що сьогодні ринок уже не може конкурувати лише ціною. Там, де є вища вартість послуг, батьки очікують відповідний рівень якості й хочуть чітко розуміти, за що вони платять.

Якщо послуга неякісна, довго втриматися на ринку лише за рахунок ціни неможливо. Тому для мене ціна й якість завжди взаємопов’язані. Умовно кажучи, якщо це рівень Ferrari — то й ціна буде відповідною. Якщо ж батьки шукають дешевший варіант, то мають розуміти, що, ймовірно, й рівень послуг буде іншим.

Тому, як на мене, здорова конкуренція в дошкільній освіті сьогодні має будуватися саме на якості, сервісі та результаті.

Що для вас є якістю дошкільної освіти?

Для мене якість дошкільної освіти — це насамперед комплексний підхід до розвитку дитини. Це якісні навчальні заняття у цікавій ігровій формі, де діти пізнають світ через взаємодію, творчість і практику. Це правильне та збалансоване харчування, адже в дошкільному віці воно напряму впливає на здоров’я й розвиток дитини.

Також дуже важливу роль відіграють вихователі — професійні, турботливі та відповідальні люди, які створюють для дітей безпечне й комфортне середовище.

Окремо для мене якість — це безпека та турбота про здоров’я: прогулянки на свіжому повітрі, якісний простір для дітей, медичний супровід, дотримання санітарних норм і профілактика захворювань.

Тобто якісна дошкільна освіта — це середовище, у якому дитина може гармонійно рости, розвиватися та почуватися щасливою й у безпеці.

Ви працюєте у цій сфері з 2019 року. Що для вас сьогодні є головним показником того, що ви рухаєтесь у правильному напрямку?

Для мене головними показниками того, що ми рухаємося у правильному напрямку, є кілька речей. Передусім — це задоволені батьки, щасливі та гармонійно розвинені діти, а також команда, яка залишається зі мною роками. Це дуже важливий індикатор стабільності та якості нашої роботи.

Не менш важливою є внутрішня мотивація. Це відчуття, що справа, якою ти займаєшся, досі надихає, дає енергію та бажання розвиватися далі.



І, напевно, найщиріший показник — це щоденний контакт із дітьми. Коли вони біжать назустріч, обіймають, радіють зустрічі й щиро реагують на тебе — це момент, у якому ти відчуваєш, що все робиш не дарма, і бачиш реальний результат своєї праці.

🎭 За лаштунками професії
Наприкінці кожного інтерв’ю ми ставимо нашим героям кілька особистих запитань, що відкривають наших героїв по-новому — поза роботою, але все ще з душею педагога.

Яка ваша улюблена дитяча книга і чому?
У дитинстві моєю улюбленою книгою була збірка казок Ганса Крістіана Андерсена. Мені її подарували з дуже гарними ілюстраціями, і я пам’ятаю, як із великим захопленням читала ці історії. Вони справляли на мене сильне враження й залишилися в пам’яті до сьогодні.

Якщо говорити ширше про дитячі вподобання, то дуже любила й мультфільм «Русалонька Аріель». Мабуть, мені подобався образ головної героїні — вона була доброю, щирою, красивою, і якось дуже легко викликала симпатію. Можливо, навіть у дитинстві це був певний образ, на який хочеться бути схожою.

Яку пораду ви б дали собі молодшій?

Не боятися мріяти. Бо дійсно — мрії здійснюються.

Що б наших читачів  здивувало про вас?

Можливо, це не найочевидніший факт, але в 10–11 класі я прогулювала уроки.
Я не кажу це як щось, чому варто наслідувати — радше як нагадування для батьків, які зараз переживають через підлітків. Дуже часто ми забуваємо, що самі колись були дітьми й могли поводитися подібним чином.

Це абсолютно не означає, що дитина виросте неуспішною чи недисциплінованою. Навпаки — це частина дорослішання і пошуку себе.

І, напевно, головний висновок для мене сьогодні — важливо залишати в собі трохи легкості. Іноді дозволяти собі бути неідеальними, трохи бешкетувати, не жити лише в режимі постійної серйозності.

Навіть як директор садочка я переконана: внутрішню дитину в собі потрібно берегти.